ГЕРОЇ НАШИХ СЕРДЕЦЬ – ШЕВКЕТ СЕЙДАМЕТОВ

Узбекистан. Невеличке селище Нарпай. Пил і розпечений степ, голод, хвороби. Після зеленого, морського та вільного Криму буквально за мить потрапити сюди — це випробування, яке змогли витерпіти далеко не всі. Але саме тут, в Узбекистані, у родині депортованих кримських татар народився відомий український художник-постановник Шевкет Сейдаметов.

Вижити в такій атмосфері допомагала лише згуртованість і взаємодопомога. А ще сили давала надія. Шевкет, як і всі, хто був змушений жити в депортації, завжди мріяв повернутися додому.

Мрія здійснилася в 1991 році.

«Крим — це купол, який накриває тебе всього, накриває з головою, — згадує свої перші враження від півострова Шевкет. — Це відчуття батьківщини пращурів. Емоції буквально переповнювали мене. Я кажу це не для красивого слівця. Ці відчуття не полишало мене весь той час, що я прожив у Криму».

Усе життя Шевкета Сейдаметова було пов’язане з мистецтвом. Він навчався на оформлювача, вже в Криму почав працювати художником у театрі. Тоді ж закохався у кіно. Першим фільмом, над яким він працював художником-постановником, став «Татарський триптих». Потім була пронизлива «Остання молитва», сенсаційна «Хайтарма» та вже легендарні «Кіборги».

Через роботу Шевкет переїхав у Київ ще у 2011 році, за три роки до анексії. У Криму лишилися родичі, друзі, близькі. Але головне — там лишилося те щемке відчуття дому, яке допомогло тисячам людей вижити. І тому Шевкет не втрачає надії повернутися на батьківщину. Вдруге.